Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.
Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.
Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.
Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.
Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.
Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.
Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.
Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.
Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.
Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.
Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.
Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.
Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!
Алё, братишки и сестрички, я вам сейчас расскажу, как я устроился "путником" и отбился от этой скучной школы! Чтоб не потеряться в суете, накатим хардкор в стиле гопника, поверьте мне - это будет отвал бошки! Ну, навалил я пару таблеточек и вперед в мир закладок и джантиков!
Как-то раз мне долго не давала покоя мысль, как бы придумать способ отмазаться от заебучих параллей и вырваться из этого мерзкого рабства. Чтобы расколоть эту загадку, мне понадобился кладмен, почтенный персонаж, который считается экспертом по закладкам и никогда не дает тебе катить клочком. Вот такой вот мудак среди наркоманов.
В один замечательный день, намеченный мною для грандиозных дел, я, стоя на своем значке, наткнулся на нашего героического кладмена, чье лицо было замарано какой-то химической дриснью. Как ни странно, он был достаточно разговорчив и приветлив, как дельфин наблюдающий своих собратьев в океане.
Мэд, говорит он, питерский дроп шалит по полной, недавно качнули прямиком с Афгана немерянное количество конопли. Надо сказать, эта афганская девочка дает в три раза больше ватных бумажек, чем секретарша-суетолог твоего отца. Бери и бухай, мэд!
Бля, такого я не ожидал! Пора действовать, кароче, я сказал кладмену: "Удачи, братишка, я тебе ничего не скажу", и сразу же побежал на Кирова в поисках этой легендарной "афганской бомбы".
Когда я прибежал на место сделки, встретил там целую толпу народа. Драйв есть, даже больше, чем на разборке старых машин. Вся эта компания выглядела, как банда отморозков - одни с синяками, другие с иглами в руках (чтоб не забыть сделать закладки) и всякой другой гопотой, способной сделать маму и папу налево.
| Я обратился к одному из афигенных мужиков: |
- Есть тут какая-то афганская конопля? Надо чтобы ватные бумажки завтра в школе пахли! |
| Он, морщась и вытаскивая пачку из своего кармана, ответил: |
- Это штука не из дешевых, братишка, но я дам тебе на пробу. За столькими килограммами не будет ни выпускного, ни студенческой жизни. |
Я не медля, вытащил из своего кармана бабки и щелкнул ими перед его лицом. Через пару секунд я получил пакет с дорогущей коноплей. Без долгих разговоров, я попытался пропасть побыстрее, но милый товарищ не дал мне катить с места:
- Угадай-ка, что я сейчас беру? - сказал он, доставая еще одну пачку.
В глазах у меня зажегся свет, а в руке вибрировала малюсенькая таблеточка изумительного голубого цвета. На заднем плане я услышал звук медитации, в голове драйв прошел через каждую клеточку.
Я, проглотив таблетку, почувствовал, как мир вокруг меня превратился в цветочное поле. Курил я хэшис, но это было совсем другое дело. Я уже точно знал, что эту скучную школу я не готов терпеть, а вот над кладменом мне нужно задуматься.
Одним словом, братва, я стал настоящим хулиганом и забил на эту долбаную школу, ведь там не было ни запретных закладок, ни джантиков. Теперь я свободен и готов покорять этот мир без правил!